лежень

ЛЕ́ЖЕНЬ, жня, ч.

1. розм. Те саме, що лежебо́к.

Його вартівники всі сліпі, не знають нічого, всі вони пси німі, які гавкати не можуть, мрійники, лежні, що люблять дрімати! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Терпилиха:] Петро добрий парубок.., він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна (І. Котляревський);

– Ченці не ченці, а якісь лежні та дармоїди, ледарі або грошолюби (І. Нечуй-Левицький);

Бісові лежні так позав'язували мішки з борошном, що як віз похилився набік, один мішок, скотившися, розв'язавсь (Б. Грінченко);

– Вставай, лежню, ранок недалеко (М. Стельмах);

– Продери слiпи, лежню! – розбудив мене Микола на Вигнанцi (Р. Андріяшик).

2. спец. Те саме, що лежа́к 1.

Нижче під ним було дахове вікно без шибок, в яке легко можна було пролізти на горище, щоб дістатися до лежня в комині (Б. Антоненко-Давидович);

Стара жінка з дівчатами вилізли на горище. За лежнем була купа старого дрантя (Л. Первомайський).

3. Брус або колода, що звичайно лежить на землі і служить основою для чого-небудь.

Для прошпарювання бочку встановлюють на лагах або лежнях (з наук. літ.);

А замшілі дубові мости через рів невідомо коли й підіймалися, бо вже заросли їхні лежні на берегах рову густою травою (П. Загребельний).

4. діал. Рід великого калача, обрядовий весільний хліб.

В п'ятницю до діла лежні з гурту поробили та шишки і перепійці в піч посадовили (А. Метлинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

лежень

Значення в інших словниках