лежник

Ле́жник, -ка

м.

1) Боровъ дымовой трубы? «Любимымъ мѣстопребываніемъ «вихованця» есть «ле́жник», на чердакѣ». Чуб. І. 208.

2) ле́жники справляти = лежня справляти [лежень]. О. 1862. III. 20.