1. Словник української мови Грінченка

личенько

Лице́, -ця́

с.

1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. Ном. № 8450. До лиця. Къ лицу. Ном. № 11169. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Мет. 22. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. Ном. № 9899. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. МВ. ІІ. 51.

2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. н. п. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Св. Л. 103. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. АД. І. 313.

3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Ном. № 11113. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. Кобел. у. одним лицем вода. Сплошь вода. Мнж. 169 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. Вас. 192.

5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Брацл. у. ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Шевч. 12. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Чуб. V. 9. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. Рудан. І. 19. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Лебед. у. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа. Гол. Од. 18.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. личенько — ли́ченько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. личенько — див. лице Словник синонімів Вусика
  3. личенько — -а, с., нар.-поет. Пестл. до лице 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. личенько — ЛИ́ЧЕНЬКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 3. Червоною китайкою Личенько накрито (з народної пісні); Уродилася Настуся – Любо подивитись, Із личенька рум'яного хоч води напитись (П. Словник української мови у 20 томах
  5. личенько — спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?... Фразеологічний словник української мови
  6. личенько — ЛИ́ЧЕНЬКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 4. Червоною китайкою Личенько накрито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356); Сама мила, невеличка, І очі сивенькі, Коси довгії русяві, Личенька повненькі (Рудан., Вибр., 1959, 458); *Образно. Усміхни, народ, своє личенько! (Тич., II, 1957, 186). Словник української мови в 11 томах