луговенький

Лугови́й, -а́, -е́

Принадлежащій лѣсу, выросшему на низменности. см. луг. Верби луговії зашуміли. АД. І. 248. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Чуб. V. 722. ум. лугове́нький. Ой водо, водо луговенька. Рк. Макс.