1. Словник української мови Грінченка

луговина

Луго́вина, -ни

ж.

1) Мѣсто, гдѣ прежде былъ луг; пастбище. Лебед. у. Сад Коржів розрісся на луговині неначе ліс. Стор. II. 100.

2) Родъ лозы. Вх. Зн. 33.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луговина — луго́вина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. луговина — див. низовина Словник синонімів Вусика
  3. луговина — -и, ж. 1》 Місце, де раніше був луг (див. луг I). 2》 розм. Те саме, що луг I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. луговина — ЛУГО́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де раніше був луг (див. луг¹). Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (О. Стороженко); Вгрузаючи вербовою ногою в луговину, чоловік підійшов до нього [Терентія Івановича], чогось просвітлений і наче помолоділий (М. Словник української мови у 20 томах
  5. луговина — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Словник синонімів української мови
  6. луговина — ЛУГО́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де раніше був луг ( див. луг¹). Сад Коржів розрісся по луговині, неначе ліс (Стор., І, 1957, 228); Незабаром віз, розкидаючи болото і хлюпаючи по калюжах, викотився на м’яку луговину (Стельмах, Правда.., 1961, 245). 2. розм. Словник української мови в 11 томах