лукавник
Лука́вник, -ка
м. Лукавый человѣкъ. К. ХП. 83.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
лукавник —
лука́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
лукавник —
див. брехливий
Словник синонімів Вусика