1. Словник української мови Грінченка

луп

Луп, -пу

м.

1) = дерун. Бодай вас луп облупив. Харьк.

2) Добыча военная. Величалися дейнеки будинковим лупом. К. Досв. 207.

---------------

Луп!

меж.

1) Хлопъ! мигъ! А сова із дупла очицями луп-луп! н. п.

2) Хвать! цап! Цуп та луп! — сховав у кишеню. Ном. № 11065.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луп — Луп: — здобич [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. луп — луп вигук незмінювана словникова одиниця фам. Орфографічний словник української мови
  3. луп — див. бух Словник синонімів Вусика
  4. луп — ч. 1》 род. -а, діал. Здирник, лупій. 2》 род. -у, заст. Воєнна здобич. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. луп — ЛУП, виг., фам. 1. Уживається як присудок за знач. лу́пати 1. Потяг Охрім з двома баклагами до криниці, аж геть під гору, та йде вулицею... Луп очима! стоїть солдат... (Г. Квітка-Основ'яненко); Луп! – і ви витріщаєте здивовані очі... Де ділися ті садки?... Словник української мови у 20 томах
  6. луп — Здобич, трофеї; грабіж, пограбування Словник застарілих та маловживаних слів
  7. луп — ЛУП, виг., фам. 1. Уживається як присудок за знач. лу́пати 1 Луп! — і ви витріщаєте здивовані очі… Де ділися ті садки? (Мирний, IV, 1955, 313); Потяг Охрім з двома баклагами до криниці, аж геть під гору, та йде вулицею… Луп очима! стоїть солдат… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах