луп
ЛУП, виг., фам.
1. Уживається як присудок за знач. лу́пати 1.
Потяг Охрім з двома баклагами до криниці, аж геть під гору, та йде вулицею... Луп очима! стоїть солдат... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Луп! – і ви витріщаєте здивовані очі... Де ділися ті садки? (Панас Мирний);
[Роман:] Я навсправжки кажу, що ті відьми дідові снилися. [Кирило:] Га? Снилися?.. Як тільки дочиталися до хреста, я луп очима: стоїть мацапура попліч мене і шкіриться!.. (М. Кропивницький).
2. Уживається як присудок за знач. лупи́ти 4.
Ото вискакує з води проклятий ірод і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде (з казки).
3. заст. Військова здобич.
Трудно розповісти, яка там була різанина, з полеглих здирано луп без жодної перешкоди (П. Загребельний);
Коли там [у Генуї] хазяї галери паювали між собою луп, сталося так, що мамка мадонни Берітоли та її сини припали разом з різними речами мессерові Гваспарріні д'Орія (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Значення в інших словниках
- луп — Луп: — здобич [51;52] Словник з творів Івана Франка
- луп — луп вигук незмінювана словникова одиниця фам. Орфографічний словник української мови
- луп — див. бух Словник синонімів Вусика
- луп — ч. 1》 род. -а, діал. Здирник, лупій. 2》 род. -у, заст. Воєнна здобич. Великий тлумачний словник сучасної мови
- луп — Здобич, трофеї; грабіж, пограбування Словник застарілих та маловживаних слів
- луп — ЛУП, виг., фам. 1. Уживається як присудок за знач. лу́пати 1 Луп! — і ви витріщаєте здивовані очі… Де ділися ті садки? (Мирний, IV, 1955, 313); Потяг Охрім з двома баклагами до криниці, аж геть під гору, та йде вулицею… Луп очима! стоїть солдат… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- луп — Луп, -пу м. 1) = дерун. Бодай вас луп облупив. Харьк. 2) Добыча военная. Величалися дейнеки будинковим лупом. К. Досв. 207. --------------- Луп! меж. 1) Хлопъ! мигъ! А сова із дупла очицями луп-луп! н. п. 2) Хвать! цап! Цуп та луп! — сховав у кишеню. Ном. № 11065. Словник української мови Грінченка