люсувати
Люсува́ти, -сую, -єш
гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люсувати — люсува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- люсувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Гасити вапно. || неперех. Шипіти, пінитися (про вапно). Великий тлумачний словник сучасної мови
- люсувати — ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод., діал. Гасити вапно; // Шипіти, пінитися (про вапно). На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- люсувати — ГАСИ́ТИ (вапно), ЛЮСУВА́ТИ діал. Шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях (І. Франко); Вапно люсувати (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
- люсувати — ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Гасити вапно; // неперех. Шипіти, пінитися (про вапно). На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах