люсувати
ГАСИ́ТИ (вапно), ЛЮСУВА́ТИ діал. Шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях (І. Франко); Вапно люсувати (Словник Б. Грінченка).
ПІ́НИТИСЯ (утворювати піну; вкриватися піною), ПІ́НИТИ рідше, ШУМУВА́ТИ, ШУМІ́ТИ, ГРА́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ (перев. про шипучі напої); ЛЮСУВА́ТИ діал. (перев. про вапно). Вода з ринв, пінячись, весело гуркоче (О. Гончар); Річка все пінила і пінила (Я. Качура); Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (В. Кучер); Вода гула на лотоках, шуміла білою піною нижче од коліс (І. Нечуй-Левицький); Свахи співають похвалу пива: Ой хміль в бочці грає, Білу піну пускає (І. Франко); В суліях іскряться пахучі меди. У бочці — З Нової Баварії пиво... (І. Нехода); На вапну налили води, то вона люсує (Словник Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- люсувати — люсува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- люсувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. Гасити вапно. || неперех. Шипіти, пінитися (про вапно). Великий тлумачний словник сучасної мови
- люсувати — ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод., діал. Гасити вапно; // Шипіти, пінитися (про вапно). На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- люсувати — ЛЮСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Гасити вапно; // неперех. Шипіти, пінитися (про вапно). На вапну налили води, то вона й люсує (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- люсувати — Люсува́ти, -сую, -єш гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати. Словник української мови Грінченка