лютий

ВАЖКИ́Й (про почуття, переживання — значний за силою негативного прояву, який завдає душевного болю, страждань тощо), ТЯЖКИ́Й, ПРИ́КРИЙ, ГІРКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ЛЮ́ТИЙ підсил. На його спущених віках лежала глибока, важка туга (І. Нечуй-Левицький); В пісні я буду виливати Любов і розпач мій тяжкий (М. Рильський); Болю і прикрих страждань довелось їй натерпітись досить (М. Зеров); Здавило серце почуття гірке (Леся Українка); Себе кляла (Катря), а на Юхима нічого, окрім терпкого жалю в серці (А. Головко); Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю (Леся Українка). — Пор. 2. бо́лісний, 5. си́льний.

ЖОРСТО́КИЙ (перев. про людину та її вчинки — позбавлений жалості, співчуття тощо), БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, БЕЗЖА́ЛЬНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ, НЕМИ́ЛОСТИ́ВИЙ, ЛЮ́ТИЙ, БЕЗМИЛОСЕ́РДНИЙ рідше, ЖОРСТКИ́Й рідше; НЕЩА́ДНИЙ, НЕЛЮ́ДСЬКИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ, ВА́РВАРСЬКИЙ, ЗВІРЯ́ЧИЙ, ЗВІРИ́НИЙ, ВО́ВЧИЙ, БУЗУВІ́РСЬКИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ заст., БЕЗЩА́ДНИЙ заст. (якому притаманна надзвичайна жорстокість); ДРАКО́НІВСЬКИЙ (перев. із сл. закон); ІНКВІЗИ́ТОРСЬКИЙ (про дії, звичаї, заходи тощо). Та ворог, пустивши ракету, жорстокий, нещадний і злий, ударив огнем з кулемета по нашій сестричці малій (М. Упеник); Вдався Денис безжалісним, лінивим, грубим і злодійкуватим (Григір Тютюнник); Олігархічна держава (Спарта) виховувала своїх громадян абсолютно безжальними до чужинців і власних рабів (з газети); — Як же можна в папірці смерть накликати на людину? Хтось дуже безсердечний писав оцей контракт (М. Стельмах); Колись жив у нашому селі пан Старджинський. Кажуть люди, що дуже лихий, немилосердний був до своїх кріпаків (Легенди та перекази); Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий та щасливий та немилостивий — себелюбець і самоправець (Марко Вовчок); Твердо стіймо за рідну країну, Все віддаймо їй, милі брати, Бо хотять і шукають загину Її люті, нелюдські кати (П. Грабовський); Полюбив той жорсткий пан дідуся (Ганна Барвінок); Дикунська розправа сколихнула в його.. душі всі сили благородного обурення і священного гніву (Ю. Смолич); — Варварські окупанти спалили моє добро, записи й наукові спостереження (Ю. Яновський); Всі знали вовчу вдачу варягів, і всі раді були з того, що Володимир вивіз варязькі полки у Візантію (Юліан Опільський); Яких тільки витончених бузувірських засобів не вигадували (фашисти), щоб убивати (з газети); Людина втратила людський образ: це була тварина тупа, жорстока й безпощадна (З. Тулуб); Проти скромних діячів українських недільних шкіл.. були застосовані драконівські закони (О. Білецький); — Політичної думки в Росії, власне, немає.. Інквізиторська цензура давить її в самих зернах, знищує в зародку (В. Канівець).

ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. розм., ЗЛІСЛИ́ВИЙ рідко, ЗЛОБИ́ВИЙ рідко, ЗАЇ́ЛИЙ діал. — Злий! Недобрий чоловік, лихий! Навчив тебе, моя дитино, Зробить оце! (Т. Шевченко); Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, і що її треба поважати й шанувати (Григорій Тютюнник); І здається він в цих неосяжних тайгових нетрях крихітним загнаним звірком і одночасно сильним і злісним ворогом (О. Довженко); Руїни спалених споруд, втікаючи, залишив тут фашист злобливий (І. Гончаренко); Бодай вас свята земля живцем поглинула! — лаялись навздогінці паніям злостиві діди з досади (І. Нечуй-Левицький); Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злосливий та недобрий, і не чекала довго (І. Франко); Він був знов такий жовчний! (О. Кобилянська); Збоку всім здавалось, що Ганна така люта! (О. Копиленко); Та й недобра ж ся Мар'я яка! І чого вона така злюча до всіх стала?.. (Панас Мирний); Майстер же був злющий, дивився спідлоба (Ю. Збанацький); Злостився Омелько й на дворян городових, ..на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (О. Ільченко); Ласкаве телятко дві матки ссе, а злісливе ані єдної (М. Номис); — Я вже й потерпала, що його там злобивим вовкулакою зроблять (В. Кучер). — Пор. 1. недобрози́чливий.

ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. рідше, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); (Настя:) Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); — Не піду! — кликнула дуже роз'ярена, — бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз'ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз'юшений (М. Коцюбинський); Такий був (Данило) яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). — Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.

ЛЮ́ТИЙ (про звіра, тварину — кровожерний, злий), ХИ́ЖИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. (який розлютувався, досяг крайньої люті). Люта собака, як вітер, помчалася вподовж городу (Панас Мирний); Раз він натрапив на цілий табун вепрів, .. але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (С. Скляренко); — Лечу.., аж бачу — паркан. Я через нього.. Там якийсь дров'яний склад, злюща собака — мало не порвала, клята (М. Олійник); Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь (Н. За-біла); Запах свіжої крові.. розбудив у сумирних волах диких, роз'ярених звірів (О. Гончар); Висадив (отаман) у короб генеральського авта (авто) всі свої двадцять куль і спритно, немов роз'ятрений леопард, виплигнув далеко за живе.. кільце (Я. Качура); За вікнами, як роз'ярілий звір, Холодний вітер в темряві північній (С. Крижанівський); Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (В. Гжицький).

ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.; ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙ розм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав'юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір'ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір'ї скрипучий мороз (І. Микитенко). — Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.

НЕСАМОВИ́ТИЙ (який перебуває в стані сильного душевного потрясіння, збудження, не здатний контролювати свої вчинки, дії); ШАЛЕ́НИЙ, ОШАЛІ́ЛИЙ розм., ОШАЛЕНІ́ЛИЙ розм. рідше (від збудження, роздратування, гніву тощо); СКАЖЕ́НИЙ розм., ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм. (від роздратування, гніву і т. ін.). Шевченко, несамовитий від страшного потрясіння, не зважав на вітер (О. Ільченко); Вам чути, як здаля лунає Той рев шалених вояків — Іде, іде проклята зграя, Щоб ваших нищити синів (М. Вороний); Кинувся тікати (Марко), але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (І. Микитенко); Коли оскаженілий міщанин йде проти нас, тим самим він засуджує себе на нещадну кару (В. Еллан). — Пор. 1. безтя́мний, 1. лю́тий, очмані́лий.

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); — Розстріляю!!! — крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі — так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); — Я не з гнівливих... (В. Бабляк). — Пор. 1. лю́тий.

СИ́ЛЬНИЙ (про явища природи: дощ, вітер, мороз, спеку і т. ін. — значний за силою вияву), ВЕЛИ́КИЙ, СТРАШЕ́ННИЙ, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, КЛЯ́ТИЙ підсил. розм.; Я́РИЙ, ДУ́ЖИЙ (перев. про вітер); ПЕКУ́ЧИЙ, ШПАРКИ́Й (перев. про сонце, мороз); МІЦНИ́Й, ЛЮ́ТИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, КРІ́ПКИ́Й, ЦУПКИ́Й (перев. про мороз); ЯДЕ́РНИЙ, ПРИ́КРИЙ заст. (перев. про дощ, холод). Вже чотири дні такий сильний дощ, що не можна і з хати вийти (М. Коцюбинський); У великі дощі рілля скочувалась з водою униз (І. Нечуй-Левицький); З моря налітав дошкульний вітер (В. Кучер); Саме тоді минула вже ота клята.. така довга страшна зима (Є. Кротевич); Яре шипіння струмка; Дужий вітер гостро врізався в лице (М. Стельмах); Надворі стояв міцний мороз (П. Панч); І не холодно дуже: є морозець, та не цупкий (Панас Мирний); Над Одесою спускалася завіса прикрого дощу, море було аж чорне (Ю. Яновський). — Пор. 2. бурхли́вий, 3. лю́тий.

СИ́ЛЬНИЙ (про почуття, враження і т. ін. — який досяг значного ступеня або виявляється з великою силою), ВЕЛИ́КИЙ, ГЛИБО́КИЙ, ГО́СТРИЙ (про тугу, гнів тощо, а також із сл. інтерес, цікавість); БЕЗМЕ́ЖНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ розм.), НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, БЕЗДО́ННИЙ поет., БЕЗТЯ́МНИЙ підсил., НЕСТЯ́МНИЙ підсил., БЕЗУ́МНИЙ підсил., ЛЮ́ТИЙ підсил., НЕСАМОВИ́ТИЙ підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил., СТРАШНИ́Й підсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙ підсил. розм. рідше, СТРАХІТЛИ́ВИЙ підсил. розм., СТРАХІ́ТНИЙ підсил. розм., СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ (про якесь почуття). Мені раптово стало соромно, що я не маю такого сильного почуття до неї (Є. Гуцало); Велике, фатальне кохання — це самум (Леся Українка); Великий гнів і велика скорбота, мов два млинових камені, стиснули до краю натягнену душу старого (М. Стельмах); Гості не тільки зрозуміли, хто така була Антоніна, але й відчули до неї глибоку повагу (О. Довженко); Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний); І лють нараз напала. Гостра лють! Помсти (Г. Хоткевич); Вона з гострою цікавістю приглядалася майже до кожного обличчя (Д. Ткач); Щастя, безмежна радість, любов до світу обгортали його, гріли серце (С. Скляренко); Першого дня Різдва безмірне горе давило Гаїнку (Б. Грінченко); Зосталась тільки ця любов обопільна, це безмірне щастя зустрічі двох людей, що звуться: мати й син (О. Гончар); Щоб передать журбу мою безкраю, немає фарб і слів нема таких (В. Сосюра); Спалить мене бездонна туга (Уляна Кравченко); Збулася (Пазя) зовсім збентеження, яке обхопило було її зразу внаслідок безтямної люті (Лесь Мартович); Я в пісню вилив ніжні мрії, Любов безумну в пісню вклав (М. Рильський); Люта злоба; Знов у Кульчицького прокидається несамовита самовпевненість і образа (М. Стельмах); Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютости всенаученої нам на всечас відпусти (В. Стус); Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (О. Гончар). — Пор. 2. бурхли́вий, 5. важки́й.

СИ́ЛЬНИЙ (про явища природи: дощ, вітер, мороз, спеку і т. ін. — значний за силою вияву), ВЕЛИ́КИЙ, СТРАШЕ́ННИЙ, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, КЛЯ́ТИЙ підсил. розм.; Я́РИЙ, ДУ́ЖИЙ (перев. про вітер); ПЕКУ́ЧИЙ, ШПАРКИ́Й (перев. про сонце, мороз); МІЦНИ́Й, ЛЮ́ТИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, КРІ́ПКИ́Й, ЦУПКИ́Й (перев. про мороз); ЯДЕ́РНИЙ, ПРИ́КРИЙ заст. (перев. про дощ, холод). Вже чотири дні такий сильний дощ, що не можна і з хати вийти (М. Коцюбинський); У великі дощі рілля скочувалась з водою униз (І. Нечуй-Левицький); З моря налітав дошкульний вітер (В. Кучер); Саме тоді минула вже ота клята.. така довга страшна зима (Є. Кротевич); Яре шипіння струмка; Дужий вітер гостро врізався в лице (М. Стельмах); Надворі стояв міцний мороз (П. Панч); І не холодно дуже: є морозець, та не цупкий (Панас Мирний); Над Одесою спускалася завіса прикрого дощу, море було аж чорне (Ю. Яновський). — Пор. 2. бурхли́вий, 3. лю́тий.