1. Словник української мови Грінченка

маніжити

Маніжити, -жу, -жиш

гл. Бить. Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив'язала... що-дня сирицею маніжила. Мир. Пов. II. 95. Маніжив-маніжив (вовкулаку) стілко йому схотілось, та тоді вже тілко пустив. Мнж. 139.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маніжити — мані́жити дієслово недоконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
  2. маніжити — див. балувати; бити Словник синонімів Вусика
  3. маніжити — -жу, -жиш, недок., перех., фам. Те саме, що бити 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маніжити — МАНІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., кого, фам. Те саме, що би́ти 2. Хлопець видумував шкідливі ігри .. Часто й густо батько його маніжив за це (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. маніжити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  6. маніжити — МАНІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех., фам. Те саме, що би́ти 2. Хлопець видумував шкідливі ігри.. Часто й густо батько його маніжив за це (Мирний, II, 1954, 113). Словник української мови в 11 томах