1. Словник української мови Грінченка

манівець

Маніве́ць, -вця́

м. Путь не по проложенной дорогѣ, а минуя ее. Хоч би спустився я і в смертную долину, з тобою, Боже мій, і там я не загину: і звідти манівець твій жезл мені покаже, і палиця твоя дорогу правди вкаже. К. Псалт. 54. Мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги, манівцем так і стрибає. Г. Барв. 198. Що ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем. Чуб. V. 286. Бери, сестро, срібло-злото та йди манівцями, щоб ми тебе не догнали, щоб ми тебе не вбили. Чуб. V. 912.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манівець — маніве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. манівець — Кружний шлях; глуха стежка; П. хибний <�гріховний> шлях, шлях падіння. Словник синонімів Караванського
  3. манівець — див. дорога Словник синонімів Вусика
  4. манівець — МАНІВЕ́ЦЬ див. манівці́. Словник української мови у 20 томах
  5. манівець — без манівці́в, зі сл. сказа́ти, спита́ти і т. ін. Не вдаючись до натяків; прямо. — Ти помітив, що Юрія Олександровича не було в нас уже місяць? — сухо і без манівців спитала Марія Миколаївна (В. Підмогильний); Підняти руку на старшого — це смертний гріх!... Фразеологічний словник української мови
  6. манівець — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
  7. манівець — МАНІВЕ́ЦЬ див. манівці́. Словник української мови в 11 томах