манівець

ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри); АВТОСТРА́ДА (для масового автомобільного руху); ГОСТИ́НЕЦЬ розм. (перев. велика, бита); ПУТІ́ВЕЦЬ (перев. польова); МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ) розм. (кружна, обхідна); ПРОСТЕ́ЦЬ розм. (пряма); КА́М'ЯНКА діал. (брукована). Коли я.. за столом працюю, то мені здається, що переді мною дорога лежить, що вона чекає на мене. Десь гостинець чекає, а десь важкий-преважкий шлях (С. Пушик); Знаєм, знаємо дорогу, Давню биту путь, Як до двору, до простору й коники іржуть (А. Малишко); Бічною польовою доріжкою скаче до стовпового тракту вершник (О. Левада); Попереду гарне соше, але вузьке (Ю. Яновський); Їдеться не сумно, бо обабіч соші озимина зеленіє (Остап Вишня); Поїхав (Степан) не по трасі, а звернув на коротшу дорогу (Є. Гуцало); Сашко повернув з магістралі на ґрунтову дорогу, що вела до рідного села (І. Рябокляч); Подорожні звернули з гостинця і вийшли на вузеньку, досить добре убиту гірську стежку (І. Франко); Видолинками та крутоярами Данило вибрався на зарослий зіллям путівець (М. Стельмах); Повертаючись додому, ми заблудилися: поїхали манівцями (О. Ковінька); Ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем (пісня); Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (І. Ле); Кам'янкою їхати (Словник Б. Грінченка).

ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Де ж той хліб для чиновного сина? Одна до нього дорога — служба (Панас Мирний); Я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би (М. Коцюбинський); — Можна надіятись, що вилюдніє (Порфир), обере чесну трудову путь (О. Гончар); — Як він? — запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (І. Цюпа); Сам Мальований не дуже рвався на скелясті стежини науки — його з усіх сил пхали туди батьки (А. Хижняк); — Думаєте в аспірантуру?.. Наука нам зараз в такій пригоді стане, як ніколи. А чому, дозволю собі вас спитати, обрали собі ви таку тернисту стезю? (Н. Рибак); Я певен, що талановиті й чесні молоді літератори.. знайдуть вірну тропу в своїй роботі (М. Рильський); (Сокіл:) Мені хотілося б, щоб ти зрозумів усе, був справжнім другом, щоб ішов широкою дорогою, а не манівцями (М. Зарудний); Був ти воїном, був ти вітчизни бійцем, І нема на тобі ні краплини Того зла, що людину веде манівцем (Л. Первомайський).

МАНІВЦЯ́МИ присл. (кружним, обхідним шляхом), ОКО́ЛИЦЕЮ розм., ОКОЛЯ́СА розм., ОКОЛЯ́СОМ розм., ОБХІ́ДЦЯМИ розм. Кидаю цю стежку і бреду манівцями через ліс (М. Грушевський); Я туди й побіг околяса, далеко було, а братуха прямо пішов (Словник Б. Грінченка); Не йшов просто, а пішов околясом додому (Словник Б. Грінченка); Дід обхідцями зайшов з другого боку (Г. Хоткевич).

НАЗДОГА́Д (НАВЗДОГА́Д) (при дієсловах мовлення — говорячи про що-небудь не безпосередньо, не прямо, а здалеку, недомовками), НАВДОГА́Д розм.; НА́ТЯКАМИ, МАНІВЦЯ́МИ розм., НАВТЯКИ́ розм., НАВТЯМКИ́ розм. (не до кінця розкриваючи думку або з якимось підтекстом). (Михайло:) Треба здалеку зайти, наздогад закинути і, може, через маму... (М. Старицький); З Марусею вона про се не заходила у розмову, хіба так, навдогад що, скаже Катря: "Нащо те кохання у світі?" (Марко Вовчок); Гнат хитрою мовою і натяками швидко збивав ціну (М. Стельмах); Він почав говорити. Зразу манівцями.., а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень (О. Кобилянська); (Палажка:) Не балакай навтямки; кажи товком: чи віддамо Марисю за Миколу? (І. Карпенко-Карий).