манівець

Значення в інших словниках

1. манівець — маніве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. манівець — див. дорога Словник синонімів Вусика
3. манівець — МАНІВЕ́ЦЬ див. манівці́. Словник української мови у 20 томах
4. манівець — без манівці́в, зі сл. сказа́ти, спита́ти і т. ін. Не вдаючись до натяків; прямо. — Ти помітив, що Юрія Олександровича не було в нас уже місяць? — сухо і без манівців спитала Марія Миколаївна (В. Підмогильний); Підняти руку на старшого — це смертний гріх!... Фразеологічний словник української мови
5. манівець — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
6. манівець — МАНІВЕ́ЦЬ див. манівці́. Словник української мови в 11 томах
7. манівець — Маніве́ць, -вця́ м. Путь не по проложенной дорогѣ, а минуя ее. Хоч би спустився я і в смертную долину, з тобою, Боже мій, і там я не загину: і звідти манівець твій жезл мені покаже, і палиця твоя дорогу правди вкаже. К. Псалт. 54. Словник української мови Грінченка