1. Словник української мови Грінченка

мертвити

Мертвити, -влю, -ви́ш

гл.

1) Умерщвлять. (Смерть) три годи мертвила саме середніх людей. Мнж. 63. Старих людей турки мертвили. Волч. у.

2) Желать смерти кому. Вона сього сина все мертвила, аж той умер. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мертвити — мертви́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мертвити — Убивати, умертвляти; (позбавляти сонця, життя) притлумлювати, пригнічувати, заглушувати, о. дихати смертю. Словник синонімів Караванського
  3. мертвити — -влю, -виш; мн. мертвлять; недок., перех. 1》 Робити мертвим, позбавляти життя; убивати. 2》 перен. Позбавляти життєвості, бадьорості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мертвити — МЕРТВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. мертвля́ть; недок., кого, що. 1. Робити мертвим, позбавляти життя; убивати. Старих людей турки мертвили (Сл. Б. Грінченка); Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили, І ждала благодатного дощу Земля в той рік (М. Словник української мови у 20 томах
  5. мертвити — УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ) (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ (ВДАВИ́ТИ) (душачи); УТОПИ́ТИ (ВТОПИ́ТИ), ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою)... Словник синонімів української мови
  6. мертвити — Мертви́ти, -влю́, -ви́ш, -вля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мертвити — МЕРТВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. мертвля́ть; недок., перех. 1. Робити мертвим, позбавляти життя; убивати. Старих людей турки мертвили (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах