1. Словник української мови Грінченка

метелик

Мете́лик, -ка

м. Мотылекъ, бабочка. ловить білі метелики. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260.

2) Родъ ажурнаго узора мере́жки. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427.

3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155.

4) Небольшая брошюрка.

5) мн. метелики. раст. Spergula arvensis L. ЗЮЗО. І. 171. ум. мете́личок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метелик — мете́лик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. метелик — (комаха) метіль; (летючка) листівка, проклямація; (книжчина) брошурка, книжечка; (предмет туалети) краватка <�на взір банта>. Словник синонімів Караванського
  3. метелик — I літавка, літайка, літайча, метеличок, метіль, мотиляк, мотиль, мотуль, мутиль, пириця, пиричка II див. легковажний Словник синонімів Вусика
  4. метелик — -а, ч. 1》 Комаха ряду метеликів (див. метелики). 2》 перен., розм. Терміново випущений листок із стислим повідомленням про що-небудь, із закликом; листівка (у 2 знач.), прокламація. || Книжечка, брошурка. 3》 перен., розм. Краватка у вигляді банта. 4》 тільки мн. метелики, -ів, бот., діал. Шпергель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. метелик — МЕТЕ́ЛИК, а, ч. 1. Комаха ряду метеликів (див. мете́лики). Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Марко Вовчок); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (О. Словник української мови у 20 томах
  6. метелик — мете́лик 1. метелик ◊ по́фіг мете́лики → пофіг-метелики 2. брошура (ср, ст): Каже, що в неї книжка вийшла, та то якийсь метелик, а не книжка (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. метелик — (-а) ч.,крим. Словник жарґонної лексики української мови
  8. метелик — в оча́х замигті́ли (замиготі́ли) (бі́лі (весе́лі, грайли́ві і т. ін.)) мете́лики у кого і без додатка. Хтось тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабкість, сп’яніння, втому тощо. Вихилив повний корячок сирівцю. Фразеологічний словник української мови
  9. метелик — КРАВА́ТКА (зав'язана вузлом під коміром сорочки, блузки смужка тканини, яку носять для прикраси), ГА́ЛСТУК, САМОВ'Я́З, МЕТЕ́ЛИК розм. (така прикраса у вигляді банта). Входить Печений. На ньому легенький чесучевий піджак. При краватці (О. Словник синонімів української мови
  10. метелик — Мете́лик, -ка, -ку! -лики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. метелик — МЕТЕ́ЛИК, а, ч. 1. (Lepidoptera). Комаха ряду метеликів ( див. мете́лики). Мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою (Вовчок, І, 1955, 183); Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Донч. Словник української мови в 11 томах