1. Словник української мови Грінченка

метикуватий

Метикуватий, -а, -е

Замысловатый.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. метикуватий — метикува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. метикуватий — див. розумний; спритний Словник синонімів Вусика
  3. метикуватий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що метикований. 2》 Такий, над яким треба добре поміркувати. Метикувата задача. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. метикуватий — МЕТИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що метико́ваний. Голови колгоспів – люди терті, метикуваті – одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру має бути розмова (І. Рябокляч); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (О. Словник української мови у 20 томах
  5. метикуватий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  6. метикуватий — МЕТИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що метико́ваний. Голови колгоспів — люди терті, метикуваті — одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру має бути розмова (Ряб. Словник української мови в 11 томах