метикуватий
МЕТИКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що метико́ваний.
Голови колгоспів – люди терті, метикуваті – одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру має бути розмова (І. Рябокляч);
Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (О. Гончар).
2. Такий, над яким треба добре поміркувати.
Метикувата задача.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- метикуватий — метикува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- метикуватий — див. розумний; спритний Словник синонімів Вусика
- метикуватий — -а, -е, розм. 1》 Те саме, що метикований. 2》 Такий, над яким треба добре поміркувати. Метикувата задача. Великий тлумачний словник сучасної мови
- метикуватий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. Словник синонімів української мови
- метикуватий — МЕТИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що метико́ваний. Голови колгоспів — люди терті, метикуваті — одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру має бути розмова (Ряб. Словник української мови в 11 томах
- метикуватий — Метикуватий, -а, -е Замысловатый. Словник української мови Грінченка