1. Словник української мови Грінченка

миготіти

Миготати, миготіти и мигтіти, -чу, -тиш

гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск. г. Аж в очах мигтить. МВ. І. 157. Миготіла в очах дорога горорізьба. К.

---------------

Миготіти

см. миготати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миготіти — миготі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. миготіти — див. блищати; вирувати; дрижати Словник синонімів Вусика
  3. миготіти — [миегоут’ітие] -готит', -гот'ат' Орфоепічний словник української мови
  4. миготіти — -тить і миготати, -оче, недок. Підсил. до мигтіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. миготіти — МИГОТІ́ТИ, ти́ть і МИГОТА́ТИ, о́че, недок. Підсил. до мигті́ти. Миготять в вікнах вершечки дерев, синій дим з тютюну снує у вагоні основу (М. Словник української мови у 20 томах
  6. миготіти — (аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. Фразеологічний словник української мови
  7. миготіти — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  8. миготіти — МИГОТІ́ТИ, ти́ть і МИГОТА́ТИ, о́че, недок. Підсил. до мигті́ти. Миготять в вікнах вершечки дерев, синій дим з тютюну снує у вагоні основу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах