митьма
Ми́тьма
нар. = митусь. Вх. Зн. 36.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- митьма — присл., зах. Урізнобіч. Великий тлумачний словник сучасної мови