мовкнути

Значення в інших словниках

1. мовкнути — мо́вкнути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. мовкнути — -ну, -неш; мин. ч. мовк, -ла, -ло і мовкнув, -нула, -нуло; недок. 1》 Переставати говорити; замовкати. || Переставати кричати (про тварин). 2》 Переставати звучати, бути чутним; затихати. 3》 перен. Відходити на другий план, втрачати своє значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовкнути — МО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. мовк і мо́вкнув, ла, ло; недок. 1. Переставати говорити; замовкати. Всі робітники мовкнуть і хиляться, де котрий із них [підмайстрів] проходить (І. Франко); Ясеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Словник української мови у 20 томах
4. мовкнути — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
5. мовкнути — МО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. мовк і мо́вкнув, ла, ло; недок. 1. Переставати говорити; замовкати. Всі робітники мовкнуть і хиляться, де котрий із них [підмайстрів] проходить (Фр., І, 1955, 227); Ясеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Словник української мови в 11 томах