1. Словник української мови Грінченка

могоричник

Могори́чник, -ка

м. Свидѣтель сдѣлки, получающій отъ обѣихъ договаривающихся сторонъ угощеніе и потомъ, въ случаѣ недоразумѣній, судья между ними.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могоричник — могори́чник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. могоричник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
  3. могоричник — -а, ч., розм. Той, хто любить пити могоричі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. могоричник — МОГОРИ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто любить пити могоричі. Кажуть, що до Федора Михайловича заходили й інші могоричники (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  5. могоричник — МОГОРИ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто любить пити могоричі. Кажуть, що до Федора Михайловича заходили й інші могоричники (Веч. Київ, 13.1 1958, 2). Словник української мови в 11 томах