1. Словник української мови Грінченка

морозець

Морови́ця, -ці

ж. Моръ, моровая язва. Мороз, зу, м. Морозъ, стужа, холодъ. Розвивайся, сухий дубе, — завтра мороз буде. Мет. мороз з очима, козацький — , — аж скрипить, аж шелестить, — аж скалки (искри, зо́рі) скачуть, — аж шпари (зашпари) зайшли. Сильный морозъ. Ном. № 629 — 636. моро́зи беруться, взялись. Морозъ начинается, ударилъ морозъ. мороз піде по ко́му. Бросить кого въ холодъ. Що, коли його нема на світі — подумаю собі, а мороз так по мені і пійде. О. 1862. X. 6. ум. моро́зець, моро́зонько. Є морозець, та не цупкий. Мир. Пов. І. 136.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морозець — моро́зе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. морозець — див. мороз Словник синонімів Вусика
  3. морозець — [морозеиц'] -оз'ц'у, ор. -озцеим, м. (на) -оз'ц'і і [морозец'] -роуз'ц'у, ор. -озцем, м. (на) -роуз'ц'і Орфоепічний словник української мови
  4. морозець — -озцю, ч. Зменш.-пестл. до мороз. Морозець пішов (побіг і т. ін.) поза шкірою (по спині і т. ін.) — те саме, що Мороз пішов поза шкірою (див. мороз). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морозець — МОРО́ЗЕ́ЦЬ, о́зцю́, ч. Зменш.-пестл. до моро́з. Зима-лихоманка морозцем дмухнула (Л. Глібов); Бачура йшов по грузькій, трохи загусклій від вечірнього легкого морозцю дорозі (М. Словник української мови у 20 томах
  6. морозець — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  7. морозець — МОРО́ЗЕ́ЦЬ, о́зцю́, ч. Зменш.-пестл. до моро́з. Зима-лихоманка морозцем дмухну ла (Гліб., Вибр., 1951, 240); Бачура йшов по грузькій, трохи загусклій від вечірнього легкого морозцю дорозі (Чаб., Тече вода.. Словник української мови в 11 томах