1. Орфоепічний словник української мови

морозець

моро́зець

[морозеиц'] -оз'ц'у, ор. -озцеим, м. (на) -оз'ц'і і [морозец'] -роуз'ц'у, ор. -озцем, м. (на) -роуз'ц'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морозець — моро́зе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. морозець — див. мороз Словник синонімів Вусика
  3. морозець — -озцю, ч. Зменш.-пестл. до мороз. Морозець пішов (побіг і т. ін.) поза шкірою (по спині і т. ін.) — те саме, що Мороз пішов поза шкірою (див. мороз). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. морозець — МОРО́ЗЕ́ЦЬ, о́зцю́, ч. Зменш.-пестл. до моро́з. Зима-лихоманка морозцем дмухнула (Л. Глібов); Бачура йшов по грузькій, трохи загусклій від вечірнього легкого морозцю дорозі (М. Словник української мови у 20 томах
  5. морозець — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  6. морозець — МОРО́ЗЕ́ЦЬ, о́зцю́, ч. Зменш.-пестл. до моро́з. Зима-лихоманка морозцем дмухну ла (Гліб., Вибр., 1951, 240); Бачура йшов по грузькій, трохи загусклій від вечірнього легкого морозцю дорозі (Чаб., Тече вода.. Словник української мови в 11 томах
  7. морозець — Морови́ця, -ці ж. Моръ, моровая язва. Мороз, зу, м. Морозъ, стужа, холодъ. Розвивайся, сухий дубе, — завтра мороз буде. Мет. мороз з очима, козацький — , — аж скрипить, аж шелестить, — аж скалки (искри, зо́рі) скачуть, — аж шпари (зашпари) зайшли. Словник української мови Грінченка