1. Словник української мови Грінченка

мочар

Мо́чар, -ра

м. Топь, низменное съ подпочвенной водой мѣсто. Через мочар до мене йти. Канев. у. На мочарі вівці ходять. Канев. у. Рузя... трохи не загрязла на мочарі. Левиц. І. 305.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мочар — Драговина [V] Словник з творів Івана Франка
  2. мочар — мо́чар іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири мо́чарі Орфографічний словник української мови
  3. мочар — див. БАГНО. Словник синонімів Караванського
  4. мочар — див. низовина Словник синонімів Вусика
  5. мочар — див. мочарі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мочар — МО́ЧАР див. мочарі́. Словник української мови у 20 томах
  7. мочар — БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА розм., БАГНОВИ́ЦЯ рідше, БАГНОВИ́ЩЕ, ТВАНЬ, ТВАНЮ́КА розм. Словник синонімів української мови
  8. мочар — Мо́ча́р, мо́чара́; -чарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мочар — МО́ЧАР див. мочарі́. Словник української мови в 11 томах