мугирь
Муги́рь, -ря́
м. Неотеса, грубый простой человѣкъ, мужикъ. Мнж. 83. Така завелась смілость у вражих мугирів, що йде значний козак улицею, — ніхто й шапки не ламав. К. ЧР. 214. ув. мугиря́ка. Зміев. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me