1. Словник української мови Грінченка

муравиця

Муравиця, -ці

ж.

1) = мурава.

2) Желтыя и синія пятна на тѣлѣ умирающаго. Мил. 165. Коли вже муравиця вийшла на тіло, то вмре дитина. Камен. у. Прихожу, а в неї дитина слаба. Що в неї? Каже: кір. Коли я гляну, аж у єї вже червона муравиця виступила. Умре, кажу. Коли так: до вечора й умерло. Маріуп.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муравиця — Плями барви свіжо зораної іловатої землі [V] — плями на тілі вмираючого [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. муравиця — мурави́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. муравиця — див. трава Словник синонімів Вусика
  4. муравиця — -і, ж., діал. Жовті або сині плями на тілі того, хто вмирає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. муравиця — МУРАВИ́ЦЯ, і, ж., діал. Жовті або сині плями на тілі того, хто вмирає. Лице його було страшно худе, запале і мало барву щойно зораної іловатої [мулуватої] ріллі або, як кажуть, зайшло цілком муравицею (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  6. муравиця — МУРАВИЦЯ, і, ж., діал. Жовті або сині плями на тілі того, хто вмирав. Лице його було страшно худе, запале і мало барву щойно зораної іловатої [мулуватої] ріллі або, як кажуть, зайшло цілком муравицею (Фр., V, 1951, 26). Словник української мови в 11 томах