1. Словник української мови Грінченка

муркотіти

Муркота́ти, -кочу́, -чеш и муркотіти, -кочу, -тиш

гл. Мурлыкать. Бач, як кіт муркотить.

---------------

Муркотіти

см. муркотати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муркотіти — муркоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. муркотіти — див. говорити; мурчати Словник синонімів Вусика
  3. муркотіти — див. муркотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. муркотіти — МУРКОТІ́ТИ див. муркота́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. муркотіти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. муркотіти — МУРКОТІ́ТИ див. муркота́ти. Словник української мови в 11 томах