1. Словник української мови Грінченка

мурмотати

Мурмотати, -мочу, -чеш

гл.

1) Бормотать. Народ... мурмотав: паноче, згинь. Котл. Ен. VI. 44.

2) Роптать.

3) Журчать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурмотати — мурмота́ти: бормотать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. мурмотати — мурмота́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. мурмотати — МУРМОТІТИ, див. БУБОНІТИ, МИМРИТИ. Словник синонімів Караванського
  4. мурмотати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. мурмотати — -очу, -очеш, недок., розм. Те саме, що мурмотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мурмотати — МУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і МУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. 1. що і без прям. дод. Говорити тихо, невиразно. Все військо сумно мурмотало, Сперва [спочатку] тихенько, послі [потім] .. Гукнули разом: “Все пропало!” (І. Словник української мови у 20 томах
  7. мурмотати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. мурмотати — МУРМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і МУРМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. 1. перех. і без додатка. Говорити тихо, невиразно. Все військо сумно мурмотало, Сперва [спочатку] тихенько, послі [потім].. Гукнули разом: "Все пропало!" (Котл. Словник української мови в 11 томах