мідяк

Значення в інших словниках

1. мідяк — мідя́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. мідяк — Мідна монета; (щось маловарте) гріш, копійка; мн. МІДЯКИ, дрібні монети, дрібняки, зб. мідь. Словник синонімів Караванського
3. мідяк — -а, ч., розм. 1》 Мідна монета. 2》 тільки мн., перен., зневажл. Дрібні гроші. || Про щось дріб'язкове, другорядне. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мідяк — МІДЯ́К, а́, ч., розм. 1. Мідна монета. Цехова каса виплатила їм ту позичку самими мідяками (І. Франко); Макар витяг з скрині хустку, розв'язав вузлик, у котрому було зав'язано два карбованці бумажками та трохи мідяків (Л. Яновська); * Образно. Словник української мови у 20 томах
5. мідяк — ГРО́ШІ (металеві й паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі й продажу), ГРО́ШИКИ розм., ГРОШЕНЯ́ТА розм., КАЗНА́ розм., жарт., КОПІ́ЙКА збірн. розм., МОНЕ́ТА збірн. розм., ГРІШ збірн., розм., ГРОШВА́ збірн. фам., ФІНА́НСИ розм., жарт. Словник синонімів української мови
6. мідяк — МІДЯ́К, а́, ч., розм. 1. Мідна монета. Цехова каса виплатила їм ту позичку самими мідяками (Фр., IV, 1950, 213); Макар витяг з скрині хустку, розв’язав вузлик, у котрому було зав’язано два карбованці бумажками та трохи мідяків (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах