1. Словник української мови Грінченка

міхоноша

Міхоно́ша, -ші

м.

1) Провожатый слѣпца, носящій мѣшокъ съ подаяніемъ. Хто йде, їде — не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дівчата шажок міхоноші. Шевч. 89.

2) Носящій мѣшокъ при колядованіи и пр. Василь все за ними ходить та, як той міхоноша у колядці, носить Марусин кошик. Кв. 1. 34.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міхоноша — міхоно́ша іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. міхоноша — див. бідний Словник синонімів Вусика
  3. міхоноша — -і, ч. і ж. 1》 Той, хто водить сліпого і носить мішок для милостині. 2》 етн. Той, хто носить мішок під час колядування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. міхоноша — МІХОНО́ША, і, ч. і ж., заст. 1. Той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння. Хто йде, їде – не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші; Хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. міхоноша — ПОВОДИ́Р (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), ПОВОДА́Р, ПОВОДА́ТАР, ПОВОЖА́ТИЙ, МІХОНО́ША, ХЛО́ПЕЦЬ заст., ДІДОВО́Д (ДІДОВІ́Д) діал. (той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння). Словник синонімів української мови
  6. міхоноша — Міхоно́ша, -ши, -ші, -шею, -но́ше! -но́ші, міхоно́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. міхоноша — МІХОНО́ША, і, ч. і ж. Той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння. Хто йде, їде — не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші; хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Шевч. Словник української мови в 11 томах