наверле
Наверле́
нар. = навверле.
1) Дивись що ти робиш: наверле становиш стовпа, — товщим краєм угору! Треба товщим у землю. Волч. у.
2) Харько наш потяг ярами й тинами наверле. Сумск. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Наверле́
нар. = навверле.
1) Дивись що ти робиш: наверле становиш стовпа, — товщим краєм угору! Треба товщим у землю. Волч. у.
2) Харько наш потяг ярами й тинами наверле. Сумск. у.