1. Словник української мови Грінченка

наволочити

Наволочи́ти, -чу́, -чиш

гл.

1) = наволокти.

2) Надѣть (о наволочкѣ). Тра нову наволочити пішевку. НВолынск. у.

3) Пройти извѣстное количество пахоти бороною.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наволочити — наволочи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наволочити — -очу, -очиш. Док. до волочити 4), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наволочити — НАВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чеш, док., кого, що, і без дод., розм. Те саме, що натяга́ти 1. Тоді князь велів воям своїм брати зброю і наволочить стяги (С. Скляренко); // Поволочити (у 1 знач.) довго. Ой умирав Бармаш Та вмирав старий: Наволочили за правду по тюрмах (В. Поліщук). Словник української мови у 20 томах