навід
Навід, -воду
м.
1) Указаніе, наущеніе.
2) дати навід. Дать указаніе, навести на путь, научить, какъ сдѣлать что-нибудь. Ном. № 13757.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навід — на́від іменник чоловічого роду вказівка рідко Орфографічний словник української мови
- навід — див. наказ Словник синонімів Вусика
- навід — -воду, ч., заст. Вказівка, порада. Дати навід — дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навід — ПОРА́ДА (доброзичлива вказівка, як діяти в певних обставинах; допомога добрим словом у скруті), РА́ДА, НА́ВІД заст., ОБРА́ДА діал. Старого чоловіка для поради держи (прислів'я); — Отакечки зробіть! Чуєте? — Спасибі вам за раду, — сказав Ломицький (І. Словник синонімів української мови
- навід — НА́ВІД, воду, ч., заст. Вказівка, порада. ◊ Да́ти на́від — дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що-небудь. Словник української мови в 11 томах