навічник
Навічник, -ка
м. Испорченное намісник. см. навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: навічничок. Грин. III. 432.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Навічник, -ка
м. Испорченное намісник. см. навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: навічничок. Грин. III. 432.