навішати
Навішати, -шаю, -єш
гл. Навѣшать. Навішав на плече лик. Рудч. Ск. І. 80. Скрізь по селах шибениці, навітано трупу. Шевч.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навішати — наві́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- навішати — див. навішувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навішати — НАВІ́ШАТИ див. наві́шувати². Словник української мови у 20 томах
- навішати — НАВІ́ШАТИ див. наві́шувати². Словник української мови в 11 томах