1. Словник української мови Грінченка

надолужити

Надолужа́ти, -жа́ю, -єш

сов. в. надолужити, -жу, -жиш, гл.

1) Наверстывать, наверстать, возмѣщать, возмѣстить, пополнять, пополнить. Я те надолужу, як живий буду. Н. Вол. у. Хоче своє надолужити: рано встав, дак тепер качається.

2) Насаливать, насолить кому; надоѣдать, надоѣсть. Уже як він мені надолужив, то я рад би його у ложці води утопити. Кіевск. у. А тут ще і Грицько надолужає: що-дня іде подушне правити. Мир. Пов. І. 119. Цей год щось не надолужають подушним, — може царь простив. Волч. у.

2) Употреблять много, часто. Він по нашому все надолужа. Харьк. у. Він горілку дуже надолужа. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надолужити — надолу́жити: наверстать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. надолужити — надолу́жити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. надолужити — див. надолужувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надолужити — НАДОЛУ́ЖИТИ див. надолу́жувати. Словник української мови у 20 томах
  5. надолужити — НАДОЛУ́ЖУВАТИ (НАДОЛУЖА́ТИ заст.) (заповнювати, заміняти втрачене, пропущене, згаяне, те, чого не вистачає), НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ рідше) розм., НАМАГА́ТИ діал. — Док.: надолу́жити, нагна́ти. Надолужити те, що пробайдикував улітку, — нема чого й думати (С. Словник синонімів української мови
  6. надолужити — Надолу́жити, -лу́жу, -лу́жиш, -жать; надолу́ж, -лу́жмо, -лу́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. надолужити — НАДОЛУЖИ́ТИ див. надолу́жувати. Словник української мови в 11 томах