1. Словник української мови Грінченка

надрукувати

Надрукува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Напечатать. Надруковано сю книгу вже давно. Оттут він ввесь, хоч надрукуй. Шевч. 463.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надрукувати — надрукува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надрукувати — -ую, -уєш, перех. Док. до друкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надрукувати — НАДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що. Док. до друкува́ти. В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580–1581 рр. церковнослов'янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. надрукувати — ДРУКУВА́ТИ (на друкарській машинці), СТУ́КАТИ розм., НАСТУ́КУВАТИ розм. — Док.: надрукува́ти, ви́друкувати, насту́кати. Вдень вона друкує у конторі зведення про нафтовий видобуток (О. Донченко); Їй літери тремтіли в очах і в голові. О радість юна, де ти?. Словник синонімів української мови
  5. надрукувати — Надрукува́ти, -ку́ю, -ку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. надрукувати — НАДРУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до друкува́ти. В цій [острозькій] друкарні Іван Федоров надрукував у 1580-1581 рр. церковнослов’янською мовою біблію, яка є видатним зразком друкарської справи того часу (Іст. Словник української мови в 11 томах