1. Словник української мови Грінченка

накурювати

Накурювати, -рюю, -єш

сов. в. накури́ти, -рю́, -риш, гл.

1) Дымить, надымить. Накурила димом.

2) Накуривать, накурить (о табакѣ).

3) Пилить, напылить, поднимать, поднять пыль.

4) Накуривать, накурить. Горівки накурити. Лукаш. 130. Наш пан ся журит, як пива накурити, женчиків напоїти. Грин. III. 13!).

5) Кадить, накадить. Ладаном накурено. Харьк. у.

6) Окуривать, окурить. Да причаруй ти да козаченьки, що гуляє зо мною! А циганочка да ворожечка мою волю вволила: ой урізала русої коси да козака накурила. Мет. 88.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накурювати — наку́рювати 1 дієслово недоконаного виду заповнювати повітря тютюновим димом; приготовляти у якійсь кількості наку́рювати 2 дієслово недоконаного виду збивати пил Орфографічний словник української мови
  2. накурювати — I -юю, -юєш, недок., накурити, -курю, -куриш, док. 1》 неперех.Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. || Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення яким-небудь ароматним димом, запахом. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накурювати — НАКУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАКУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док. 1. Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. Кричали [товариші], сміялись, накурювали в хаті (М. Словник української мови у 20 томах
  4. накурювати — Наку́рювати, -рюю, -рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. накурювати — НАКУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док. 1. неперех. Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. Кричали [товариші], сміялись, накурювали в хаті (Коцюб. Словник української мови в 11 томах