1. Словник української мови Грінченка

налапувати

Налапувати, -пую, -єш

сов. в. налапати, -паю, -єш, гл.

1) Нащупывать, нащупать, находить, найти ощупью. Тільки мацають по столу (сліпі), ніяк не налапають тієї миски. Мнж. 92.

2) Ловить, наловить, хватать, нахватать. Пошли дурня по раки, а він жаб налапа. Ном. № 6577.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налапувати — нала́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. налапувати — -ую, -уєш, недок., налапати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь. 2》 перен., розм. Виявляти внаслідок розшуків. 3》 тільки док., розм. Лапаючи, наловити в якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. налапувати — НАЛА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Лапаючи, обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь. В той вечір не йшов [Адольф Карлович] до своєї кімнати, а біг, на ходу налапуючи ключа... Словник української мови у 20 томах
  4. налапувати — НАМА́ЦАТИ (мацаючи, знайти кого-, що-небудь), НАЛА́ПАТИ, НАЩУ́ПАТИ рідше. — Недок.: нама́цувати, нала́пувати, нащу́пувати. Клава намацала ручку крана машиніста і злегка повернула її (О. Донченко); Вона ледве налапала коло сінешніх дверей засув (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  5. налапувати — НАЛА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь. Налапала [Оксана] поночі засув (Кв.-Осн., II, 1956, 453); Юра перестрибнув через невисокий паркан. Словник української мови в 11 томах