1. Словник української мови у 20 томах

налапувати

НАЛА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. Лапаючи, обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь.

В той вечір не йшов [Адольф Карлович] до своєї кімнати, а біг, на ходу налапуючи ключа, який завжди лежав у нього в кишені (Валерій Шевчук);

Помацки налапавши сина, вона обережно перехрестила його (Панас Мирний);

Назар поліз до кишені, налапав сірники, простягнув Ількові (Є. Гуцало);

Доброчин налапав поночі свічку й вийшов надвір (І. Білик).

2. перен., розм. Розшукуючи, виявляти, знаходити кого-, що-небудь.

– Теперечки, спасибі їм, понасилали тих томів: що треба, хоч не скоро, а налапаєш, а тоді – скоріш скарб ізнайдеш, як чого тобі треба (О. Стороженко);

Ти такий мудрий, що бабу спровадиш, а десь по тих сховках синонця [сина] мого налапаєш (В. Медвідь).

3. тільки док., розм. Лапаючи, наловити в якій-небудь кількості.

Пошли дурня по раки, а він жаб налапа (Номис);

Наймити швиденько побігли й налапали під каміннями п'ять раків (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налапувати — нала́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. налапувати — -ую, -уєш, недок., налапати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь. 2》 перен., розм. Виявляти внаслідок розшуків. 3》 тільки док., розм. Лапаючи, наловити в якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. налапувати — НАМА́ЦАТИ (мацаючи, знайти кого-, що-небудь), НАЛА́ПАТИ, НАЩУ́ПАТИ рідше. — Недок.: нама́цувати, нала́пувати, нащу́пувати. Клава намацала ручку крана машиніста і злегка повернула її (О. Донченко); Вона ледве налапала коло сінешніх дверей засув (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  4. налапувати — НАЛА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь. Налапала [Оксана] поночі засув (Кв.-Осн., II, 1956, 453); Юра перестрибнув через невисокий паркан. Словник української мови в 11 томах
  5. налапувати — Налапувати, -пую, -єш сов. в. налапати, -паю, -єш, гл. 1) Нащупывать, нащупать, находить, найти ощупью. Тільки мацають по столу (сліпі), ніяк не налапають тієї миски. Мнж. 92. 2) Ловить, наловить, хватать, нахватать. Пошли дурня по раки, а він жаб налапа. Ном. № 6577. Словник української мови Грінченка