1. Словник української мови Грінченка

налучити

Налуча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. налу́чити, -чу, -чиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить, прицѣливаться, прицѣлиться, направлять, направить. Не налучу ніяк ниткою у вушко. Конст. у.

2) Попадать, попасть на что. Налучила (царівна) на скелю, проломила корабель. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налучити — налу́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. налучити — див. налучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. налучити — НАЛУ́ЧИТИ див. налуча́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. налучити — ОПИНИ́ТИСЯ (з'явитися де-небудь несподівано або випадково; виявитися в незручному, невигідному становищі), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ПОПА́СТИСЯ, НАЛУЧИ́ТИ розм., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ) діал.; ПІДПА́СТИ (стати залежним від кого-, чого-небудь). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. налучити — НАЛУ́ЧИТИ див. налуча́ти. Словник української мови в 11 томах