налягти
Наляга́ти, -га́ю, -єш
сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл.
1) Налегать, налечь.
2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. ЗОЮР. І. 166.
3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. Грин. III. 382.
4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Мил. 150. Стала к їх серцям велика туга налягати. Макс. (1849), 23. Уже на нашу молоду журба налягла. КС. 1883. II. 378.
5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Макс. (1849), 50. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376.
6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. Котл. Ен. IV. 10.
7) налягати на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго налягати на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: ж йде, а підтюпцем трюха. Мир. Пов. II. 42. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. Мир. ХРВ. 174.
8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому.
9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене?
Значення в інших словниках
- налягти — налягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- налягти — див. налягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налягти — НАЛЯГТИ́ див. наляга́ти. Словник української мови у 20 томах
- налягти — наляга́ти / налягти́ на но́ги. Прискорювати ходу, швидше йти. — От якби-то так сталося! — забігає вперед думкою Пилипко та знай налягає на ноги, поспішаючи до лісу (Панас Мирний); І Максим поспішав, одчайдушно налягаючи на ноги (І. Фразеологічний словник української мови
- налягти — НАВА́ЛЮВАТИСЯ (натискаючи, лягаючи, опускаючись, придавлювати своєю вагою), НАЛЯГА́ТИ, НАПИРА́ТИ розм.; НАПОСІДА́ТИ розм., НАСІДА́ТИ розм. (звичайно про дії людей). — Док.: навали́тися, налягти́, напе́рти, напосі́сти, насі́сти. Словник синонімів української мови
- налягти — НАЛЯГТИ́ див. наляга́ти. Словник української мови в 11 томах