1. Словник української мови Грінченка

напрокудити

Напроку́дити, -джу, -диш

гл. Напроказить. Мабуть добре напрокудив, що вже й очей не появе.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напрокудити — напроку́дити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. напрокудити — -джу, -диш, док., перех., розм. Наробити, натворити чого-небудь поганого, неприємного, непорядного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напрокудити — НАПРОКУ́ДИТИ, джу, диш, док., що, розм. Наробити, накоїти чого-небудь поганого, неприємного, непорядного. – А правда була така, що хто б ти не був, що б ти не напрокудив, – сміло йди до князя (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. напрокудити — НАКО́ЇТИ чого, у питальних зворотах — що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду), СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ (ВЧИНИ́ТИ) що, УКО́ЇТИ (ВКО́ЇТИ) розм., НАТВОРИ́ТИ розм., НАБРО́ЇТИ розм., НАКОЛОБРО́ДИТИ чого і без додатка, розм. Словник синонімів української мови
  5. напрокудити — НАПРОКУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Наробити, натворити чого-небудь поганого, неприємного, непорядного. — А правда була така, що хто б ти не був, що б ти не напрокудив, — сміло йди до князя (Хотк., І, 1966, 98). Словник української мови в 11 томах