напутниця
Напутниця, -ці
ж. Наставница. Порадо милая моя, напутнице моя і мати. Мкр. Г. 25.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напутниця — напу́тниця іменник жіночого роду, істота наставниця рідко Орфографічний словник української мови
- напутниця — -і, заст. Жін. до напутник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напутниця — НАПУ́ТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до напу́тник. Няньці-напутниці наказано: не потурай Зориниці і не ходи, куди не слід із Зоринкою (Д. Міщенко). Словник української мови у 20 томах
- напутниця — НАПУ́ТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до напу́тник. Словник української мови в 11 томах