1. Словник української мови у 20 томах

напутниця

НАПУ́ТНИЦЯ, і, ж., заст.

Жін. до напу́тник.

Няньці-напутниці наказано: не потурай Зориниці і не ходи, куди не слід із Зоринкою (Д. Міщенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напутниця — напу́тниця іменник жіночого роду, істота наставниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. напутниця — -і, заст. Жін. до напутник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напутниця — НАПУ́ТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до напу́тник. Словник української мови в 11 томах
  4. напутниця — Напутниця, -ці ж. Наставница. Порадо милая моя, напутнице моя і мати. Мкр. Г. 25. Словник української мови Грінченка