наричити

Нари́чити, -чу, -чиш

гл. Слишкомъ много наложить, навалить, навьючить. Думав, що усе забрали з баштана, а я іще такий віз наричив, шо ледве воли довезли.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наричити — НАРИ́ЧИТИ див. нари́чувати. Словник української мови у 20 томах