наскучити
Наскуча́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. наскучити, -чу, -чиш, гл. Наскучать, наскучить. Да вже ж мені наскучим. Чуб.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наскучити — наску́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- наскучити — -чу, -чиш, док., розм. Те саме, що надокучити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наскучити — НАСКУ́ЧИТИ див. наскуча́ти. Словник української мови у 20 томах
- наскучити — НАСКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Те саме, що надоку́чити. Скільки не пиши, всього не опишеш, а вже час скінчити, бо й самій наскучив такий довгий лист (Л. Укр., V, 1951, 40). Словник української мови в 11 томах