наушник

Наушник, -ка

м. Наушникъ (у шапки).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наушник — НАУ́ШНИК, а, ч., прост. Той, хто передає, нашіптує кому-небудь щось (перев. плітки). Один хлопець-наушник зараз і доніс, що у мене голубеня за пазухою (з мемуарної літ.). Словник української мови у 20 томах